|
Гірське село в Карпатах. В дворі під стодолою хазяїн розклав зброю. Протирає, змазує, любується... Навколо вертиться синок. Очі розбігаються, слинки течуть, руки чешуться... Нарешті не витримує:
- Батьку, а дай-но з кулемета пострiляти!
- А чого ж? Пострiляй...
Синок тисне на гашетку, на мушці стодола, паркан, жбанки на паркані... нарешті кури. Кури з істеричним кудкудаканням розбігаються, та кулі все рівно бігають швидше. Через кіякий час над двором висить хмара порохового диму, двір посипаний пухом і пір'ям. Останнім був збитий старий півень при спробі перелетіти через дах.
- А що, татку, файно? - гордо питає синок.
- Файно, синку.
- А можна ще гранату кинути?
- Кидай, синку.
Синок вибирає найбільшу і закидає в дерев'яний туалет. Через пару секунд гримить вибух, туалет підлітає метрів на п'ятнадцять, в дворі приземляються спочатку дошки, друзки, клаптики палаючої газети, потім жіночі тапочки.
- А шо, татку, файно? - уже не дуже впевнено питає синок.
- Та файно, синку - а то б дiсталося нам вiд мамки за кури...
-Заберите своего кота!
-А он - не мой!
-Немой... Немой... Пусть хоть слепой! Заберите!
Стоит мужик на остановке, автобус ждет.
Вдруг к нему подходит миловидная дама и говорит:
- Здравствуйте, вы меня не узнаете, а ведь мы соседи по даче.
Мужик внимательно вглядывается:
- Извените сударыня, не припоминаю...
Дама поворачивается к нему спиной и наклоняется вперед (т.е., пардон, раком-с)...
- А так узнаете?
Тут мужик шлепает себя по лбу:
- О-ее, Петровна, уж извени не признал сразу....
|