[helldomain]

Налог на Интернет в Украине:

От і настав той самий час... Держава нарешті прокинулась від лінивого ситого сну і шукає, де б взяти гроші на... (на що – додумайте самі). Цього разу їй потрапили на очі приватні провайдери Інтернет. Платили вони їй податки і великі гроші за ліцензії, але цього Державі було мало. Захотіла вона усі грошики запопасти, які тим провайдерам платять прості клієнти — такі як ми з вами. Отож, задум є, треба тільки впровадити його у життя. Як? Один з відомих людей говорив, що дипломатія — це ті виправдання, які ти вигадуєш по мірі того, як просуваєшся вперед. Отож, цього разу виправдання знайшлося доволі серйозне — національна безпека, зокрема, безпека інформації. Прикро стало Державі, що за кордоном набагато швидше взнають, що у неї всередині робиться, ніж сама Держава про це дізнається. Та й провайдерів треба трохи пригальмувати. Як? Дуже просто. Зобов’язати їх встановити за їхні ж гроші (!) спостережну апаратуру, щоб знати, хто, куди, кого і як. Поки вони там будуть метушитися, може, й щось нове Держава придумає. (Технічних умов та специфікацій на пристрої стеження хитра Держава, звичайно, не дала — іди туди, не знаю куди, знайди то, не знаю що). А щоб грошики собі клієнтські забрати, сказала Держава, що нема єдиного Бога в Інтернеті, крім Держави, а "Укркосмос", "Інфоком" і "Укртелеком" — пророки її. Все. Більше пророків бути не може. За визначенням. Хто хоче стати учнем пророка — звертатися до вищеозначених трьох і платити їм (себто Державі). А Державні організації (є, виявляється, й такі) мусять до тих трьох пророків під’єднатися (попередньо, звичайно, від злих приватних провайдерів від’єднавшись). Та от про грошики, за які це підключення буде здійснюватись, Держава не подумала (а може подумала, а не сказала). І даремно. Бо в тих злих і негідних приватних провайдерів чомусь ті Державні організації катались, як сир у маслі — їм і знижки були, і пільги. Вирішила Держава трохи глухою та забудькуватою прикинутися і не згадала про це. А у трьох пророків ніяких знижок Державним організаціям не буде (з точки зору логіки це щось оригінальне, рубати гілку, на якій сидиш. Із цього приводу як не згадати анекдот про чукчу й українця. Сидить чукча на гілляці і пиляє її. Підходить українець і каже: "Що ж ти чукча, робиш — ти ж впадеш зараз?". На що чукча йому: "Та не може такого статися. Йди собі краще далі, шановний". Пішов собі українець. А чукча, відповідно до закону всесвітнього тяжіння, упав на землю. Подивився чукча в тому напрямку, куди пішов українець, і шанобливо сказав про останнього "Шаман, одначе...").



Та ще й невигідно Державі, щоб інформація туди–сюди без її дозволу проходила — а раптом узнають, що погано живеться людям і приватним провайдерам в Державі? Що не йдуть там економічні реформи ніяк. А грошики із Заходу на ці самі реформи течуть, як у прірву, де нема дна... (і ніколи не буде, мушу зазначити). І хочеться Державі виглядати покраще перед країнами Західними (перед якими саме — можна взнати, заглянувши у квартиру чи дачу будь–якого з обранців народних і подивившись на країну виробництва усіх тих хитрих штук заморських, що обранцям народним служать для розваги і роботи). А чим краще Держава буде виглядати перед світом, тим легше ій кредити Захід дасть. А Захід хитрий, він за просто так грошики свої не витратить, там усе з розумом робиться. Ну не хочеться Державі, щоб я, Старий Казкар, послав своїм рідним до Владивостока вісточку і щоб вона за півгодини туди дійшла. Не рипайся, старий, каже Держава, — будь як усі, — і пропонує скористатися звичайною поштою (а звичайний лист у ті далекі краї доходить не менш як за два тижні. Оперативність відмінна, чи не так?). Та й за телефонні послуги хоче вона здерти з мене грошики — чомусь дзвінок телефонний з Держави до Америки вартує приблизно у три рази більше, ніж з Америки до Держави. Тому і вирішив я скористатися Інтернет–телефонією і не платити Державі величезних сум. А в тої Держави аж слинки течуть, так їй грошей хочеться... А грошей треба — на машину, квартиру, взуття нове, та й лизоблюдам з придворними треба якусь кістку кинути; народ треба якось заспокоїти, щоб не бунтував — а найкраще для цього придворним телебаченням скористатися, УТ–1 воно зветься. І чесним людям усякими сльозливими серіалами та "мильними операми" вкупі з напівбрехливими новинами голови туманити та очі замилювати. Так що думайте, шановні — Великий Брат хоче і буде слідкувати за Вами (і бити по голові, якщо щось не те зробите) ...

Усе вищесказане викладено в Указі Голови Держави №346/98 (номер, звичайно, Указу, а не...)

Звичайно, вищезгаданий Указ негативно подіє на ринок інформаційних послуг в Державі. Ціни на користування Інтернетом, що вже потроху знижувались, знижуватись перестануть, а можуть тільки підвищуватись (бо Державі треба буде усе більше і більше грошей). Більшість провайдерів просто зникне, особливо у регіонах, — їм просто буде невигідно працювати. Страждати від цього буде, як завжди, простий народ, себто ми з вами. А Держава стане монополістом і буде крутити собі мережами передачі даних, як захоче, — конкуренції ж нема. Грошики на розвиток мереж передачі даних виділятися будуть ябияк (це стандартний для держави порядок). Поступово все прийде до занепаду і зіпсується. Тоді ми взагалі залишимося без нічого... Невеселий сценарій, чи не так? Але казочка наша ще кінця не має. Яким чином усе закінчиться, залежить від нас із вами. Ніхто не може нам допомогти, окрім самих нас. Тому давайте боротися за незалежність Мережі в Державі і відстоювати свої інтереси!